Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Математика - любов моя.
У ній знаходжу я відраду,
Черпаю мудрість і наснагу.
Учить її й дітей навчати-
Це ж долі кращої не знати!

В. О. Сухомлинський писав: «Щоб дитина була палко зацікавлена в навчанні, їй необхідне багате, різноманітне, цікаве інтелектуальне життя.»

Думку про математику як науку складну і нецікаву, де одні тільки формули, ікси та ігреки, можна почути досить часто. Я вбачаю першочергово своє завдання, як вчителя математики, в тому щоб довести протилежне, припідняти завісу таємничості й недоступності цієї науки перед учнями, показати що формули є своєрідною мовою яка дає можливість аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виявляти закономірності, відкривати гармонію і красу внутрішніх логічних зв’язків та записувати їх чітко, строго і зрозуміло.

Майстерність вчителя математики полягає в умінні навчити учнів правильно і ефективно мислити, викликати в них відчуття радості відкриття нового на тернистому шляху пізнання.

Я глибоко переконана, що байдужість, пасивність, бездіяльність учнів на уроці це найзліший і найнебезпечніший ворог уроку. І перемогти його можна, тільки зумівши організувати навчальний процес так, щоб зацікавити учнів, залучити їх до спільної праці учіння, викликавши в них радісне почуття успіху, руху від простого до складного. На мою думку, кожна частина, кожен етап уроку повинен бути вмотивований, тобто будь-яка діяльність учня на уроці повинна бути пов’язана з попередньою і мати логічне продовження.

Пояснення матеріалу я намагаюсь здійснити за напрацьованою мною системою, що складається з слідуючих етапів:
 Введення поняття або способу дій ( алгоритму ).
 Система вправ на закріплення поняття з використанням прикладів і « контр-прикладів ».

Наприклад, при вивченні теми « Бісектриса кута », я працюю за вище описаною схемою слідуючим чином:
1) Учні знайомляться з поняттям « бісектриса кута » покроково за малюнком.
Промінь (1), що виходить із вершини кута (2) і ділить його на дві рівні частини (3), називається бісектрисою кута (4).

2) Учні перевіряють правильність поняття на малюнках, аргументуючи.
  а) «приклад»

Позитивна відповідь.
  б) «контр-приклад»

Негативна відповідь.
  в) «приклад»

Позитивна відповідь.
  г)«контр-приклад»

Негативна відповідь

У своїй роботі , а також при вивченні досвіду та системи роботи Івана Гуровича Ткаченка я зрозуміла, що вчитель має всі можливості керувати розвитком математичних інтересів учнів і їх здібностей через організацію самостійна робота індивідуального характеру (добір диференційованих завдань).

Диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів та конкретну допомогу кожному учневі для максимального розвитку його розумових здібностей. З такою метою, ураховуючи підготовку учнів, добираються спеціальні завдання в трьох варіантах: високого, достатнього і середнього рівня, тобто учні на уроці об’єднуються в однорівневі (гомогенні) групи.

В своїй роботі я використовую не тільки диференційовані завдання трьох ступенів складності, а й диференційовані завдання розраховані на роботу в парі, тобто учні що мають приблизно однаковий рівень навчальних досягнень отримують картку з завданням відповідного ступеня складності і мають змогу обговорювати виникнені питання.

Зміст кожної окремої картки залежить від мети яку перед собою ставить вчитель. Так наприклад при вивчені теми «Розв’язування прямокутних трикутників» практичні завдання майже не відрізняються одне від одного, тому я використовую задачі з неповними даними, задачі із кількома розв’язками, задачі із зайвими даними (їх виконують найкраще підготовлені учні).

Наприклад: Знайти невідомі елементи прямокутного трикутника, якщо відомо, що гострі кути відносяться як числа 1:3 та відома довжина одного з катетів.

А ось при вивченні теми: «Тригонометричні рівняння» (10кл.) Практичні завдання можна поділити за рівнем складності, тобто:

- Oдно-двокрокові вправи (найпростіші тригонометричні рівняння)
sin 2x =1/2.

- Bправи, що вимагають аналітичного чи графічного розв’язку (однорідні тригонометричні рівняння):
Sin x-√3 cos x = 0.
Sin² x – 5 sin x cos x +4cos²x=0.

-Вправи, що вимагають штучних методів розв’язку, а саме - різноманітні підстановки (неоднорідні тригонометричні рівняння):
sin x + √3cos x = √3

Отже завдання різної складності створюють реальні умови для якісного зростання знань усіх категорій учнів, оскільки такі завдання забезпечують посильну роботу кожного учня.

В своїй статті «Уроки і знання» І. Г. Ткаченко писав, що в процесі викладання вчитель повинен з особливою увагою стежити за розумовою працею учнів у тих місцях, де сама сплітаються, перехрещуються, стикаються «вузлики думки» - смислові зв’язки. І цього, на мою думку, на уроці я намагаюся досягти складанням спеціальної системи вправ при закріпленні нового матеріалу і при використанні рівневої диференціації на всіх етапах уроку. При цьому учні на уроці не тільки розв’язують задачі різної складності, а й самостійно працюючи, розвивають правильну математичну мову, привчаються правильно розміщувати записи, набувають уміння читати рисунки, а саме головне учні привчаються до праці, розуміють, що чим більше вони знають тим легше набувати нових знань. Виконання учня простих, а потім складніших завдань створюють умови для повного виявлення здібностей, підвищення успішності учня.

Вхід на сайт
Пошук
Кориснi посилання
Сайт школи
сайт Буштрук НБ